прощаться

проститься

1) страд. - прощатися, проститися, бути прощеним, даруватися, подаруватися, бути подарованим, (о грехах) відпускатися, відпуститися, бути відпущеним. [Не простились їм гріхи (Єв.). Коли-б же що було проти звичаю, дарується те нам, бо прикрий час (Грінч.). Такий чоловік, хочби мав гріхів як в морі піску, як листя на дереві, то всі йому відпустяться (Рудан.)]. Первая вина -щается - на перший раз (для першого разу) прощається;

2) взаим.: с кем - прощатися, попрощатися, проститися, попроститися, розпрощуватися, розпроститися з ким, опрощення брати (приймати), взяти (прийняти) з ким, прощати, попрощати кого, що; срв. Распрощаться. [І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною (Метл.). Попрощайся просто та й їдь собі (Куліш). Гості попрощались, порозходились (Коцюб.). Він розпрощується з усіма (Н.-Лев.). От попростивсь він і пішов собі (Манж.). То він з своєю матір'ю опрощення приймає, у чужу сторону од'їжджає (Чуб.). Ми з отцем, з матір'ю і з родом опрощення брали (Макс.). Серед ночи дім свій попрощала, геть із Відня рушила в дорогу (Франко)]. Уйти не -стившись - піти не попрощавшися;

3) (просить прощения у всех перед исповедью и т. п.) прощатися, попрощатися и попроститися з ким. [Кожного року йде в Київ говіти, то ходить по кутку, кланяється, з усіми прощається: простіть Христа ради, в чому я винна (Н.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - прост`иться

1) (при расставании) проща́тися, попроща́тися и прости́тися

2) (оказываться простительным) проща́тися, прости́тися, пробача́тися, проба́читися, дарува́тися, подарува́тися

3) страд. (несов.) проща́тися; вибача́тися, пробача́тися, дарува́тися